Над Вифлеємом заблисла зоря,
Ясне світло сипле дугою,
Світам віщу – є вже конець горя,
А прихід царства мира спокою.

Йде за звіздою пастир убогий,
Дрожуче серце в него питає:
Де народився Господь могучий,
Що Єму славу ангел звіщає.

Йде аж зі сходу цар за звіздою,
Минає ріки, минає моря;
А серце б’ється із неспокою:
Кому се світить та ясна зоря.

А зоря світить, б’є блеск чудовий,
Горить у світлі стайня убога,
Як знак великий тайни любови
І милосердя для нас у Бога.