Виконавець: Мертвий півень
Слова: Віктор Неборак | Музика: Мертвий півень |
Сіндбадові нащадки із шовків тонких школярок
Ваблять грою. Ніч перша – ти Шехиризада.
Чорна кава, Панасонік,
Ось поєднуються троє.
Б’ють білі струми:
Диги-ди-бум-бум-бум
У твоє відкрите тіло – ти стогнеш,
Ти ковтаєш ніч невміло.
У лабіринт кохання входять підлітки сяйливі
Їх очі злі, то срібні урила самогубці,
Їх волосся в теплій зливі.
Магнітофони час накручують,
В постелі шелестять тіла,
Літають в літії ефимерні відображення,
Дівчата, перси, стегна соковиті.
Той лабіринт у небесах
У снах, дзвінках, очах, алеях і під’їздах,
Жіноче тіло вспомочіле і палке, пахке
Звеніле тіло міста.
Очиці жовті сфінкса –
Сини диявола примружені за нами чатують,
А душі палять,
І тікають наші душі кажанами.
В кишенях темних попеліють
Президенти паперові.
Скипають вина, вибухає скло,
У парках запах крові.
Гвалтівники – коти підступні
Зачаїлися з ножами-пазурами.
Закохані злітають –
Між деревами їх кришталеві храми.