Як часто я бачу вві сні украдені гори,
Котрі стережуть від мене прикордонні дозори,
Я там ніколи не був, й хтозна, чи потраплю коли,
Хоч ще півстоліття тому мої там батьки жили.

Приспів 1:
Там, на Лемківщині, наші місця святі,
Там, на Лемківщині, ще стоять наші хати.
Як ти, Лемківщино, живеш без нас в самоті?
Чи не зогнили, не зоржавіли хрести
На могилах дідів?

І я ночами не сплю, мов сновида який.
Я знаю – мій шлях туди не буде легкий.
Бо там, де рівняють кордони – там щастя нема,
У нас різні закони, та єднакова тюрма.

Приспів 2:
Але там, на Лемківщині, наші місця святі.
Але там, на Лемківщині, ще стоять наші хати.
Як ти, Лемківщино, живеш без нас в самоті?
Чи не зогнили, не зоржавіли хрести
На могилах дідів?

Ми по світу розкидані, неначе жиди.
Хто дав вам право вершить нашу долю, наші "старші брати"?
Сповиті гори туманом, хто ж нам їх верне?
Я знаю, десь там, понад Сяном є ті, що чекають мене...

Приспів 3:
Десь там, на Лемківщині, де стоять наші хати.
Десь там, на Лемківщині, де наші місця святі.
Як ти, Лемківщино, живеш без нас в самоті?
Чи не зогнили, не зоржавіли хрести
На могилах дідів?