Бачу відстань, йду до цілі. Час прийшов, але не гріє.
Хочу йти до краю в вічність, хочу зовсім все полишить.
З часом все набуде значень. Знаю я, що буде краще,
Не звертаю на невдачі, навіть в очі, навіть правдой.

Є такі, що роблять добре, є, що просто так не хочуть,
А є просто без турботи, тільки вміють "що да шо тут?"
Але є в людині сила, що збиває всіх мов вітром.
Просто так її не видно, та лиш треба захотіти...

Приспів:
Ви переді мною, ми – перед тобою.
Дивимось у вічі, хочем все полишить.
Руки не опустим, голову піднімем,
Встанемо з колін...

Час пройшов, я бачу діло. Та не те, чого хотілось.
Знову й знову настрій пада, але встану, йтиму далі.
Треба ж людям показати, хто є ми переконати,
Щоб судити було важко, щоб ні слова, навіть ласки.

Вода довго камінь точить, вітер також швидш не може.
Потихеньку робим діло, з часом вийде, що хотіли
Можем все це показати, можемо й переконати.
Та хіба ж це буде значить, якщо інші це не бачать...

Приспів:
Ви переді мною, ми – перед тобою.
Дивимось у вічі, хочем все полишить.
Руки не опустим, голову піднімем,
Встанемо з колін, підемо по небесам.

Я люблю тебе за те, що ти є,
Люблю себе за те, що я є,
Люблю всіх вас за те, що ви є,
Люблю всіх нас за те, що ми є...