В однім селі, а може в місті,
Красива, хоч і без гроша,
Жила – була звичайна пісня
Проста і щира, як душа.
І як би лихо не крутило,
Куди б дорога не вела –
Її за те усі любили,
Що задушевною була.

Приспів:
Рано чи пізно
Розтануть усі міражі,
Рано чи пізно
Вертаються кращі надії,
Тільки лиш пісня,
В якої немає душі,
Нікому серця не зігріє.

Була та Пісня небагата,
Але одна на всі світи.
Та якось раз до неї в хату
Чужі наїхали свати,
Сказали так – "Не бійсь нічого,
І будеш пані хоч куди,
Іди за нього, за чужого,
До шлюбу з нелюбом іди."

Приспів

Її вдягли в розкішні шати,
Зробили модний макіяж,
Її сьогодні не впізнати –
Новий фасон, новий типаж.
Холодні очі, мов крижинки,
В словах ні болю, ні тепла...
І їй услід кричать: Чужинко!
Якою піснею була.