Я знову відчуваю
У своїх думках, які місяться безпосередньо в голові,
В моїх руках, яких за кількістю дві,
Бачу також у кишенях – дарма, що там дірки,
Блюзову музику, музику блюзову, ноти гидкі.

Мені байдуже, що це не схоже, може, на покликання та фах,
Чия підлога? Чи є тут дах?
Що би мені брати мої там не казали, я люблю,
Я все одно люблю... цей... як він зветься?.. блюз?

Он моя кішка бідолашна третю вже добу не їсть,
А все це через блюз, і звідти кішка має злість,
І кохана мені каже, що згодом я її згублю,
Отож я собі зароблю один назавжди блюз.

Те, що я матиму, те і губитиму, кого кохатиму, того терпітиму,
Доки терпіння свого не позбудуся, і не забуду, де саме,
Мені ніщо не вадить, життя мені не псує,
Доки блюзова музика є, блюзова музика є, у мене є.