Мене рано розбудила мати
"Вставай, доню і молися Богу.
Час нам з хати зараз виїжджати
В далеку незнану і тяжку дорогу". (ост 2 рядки – 2)

Шлях стелився нам через Карпати,
Через Лісько і сріблистий Сян,
На чужину там долі шукати,
А доля нас гнала аж за океан...

Батько й мати мені обіцяли,
Що по войні вернемось домів.
Сорок років даремно чекали,
Я далі чекаю сама без батьків.

Часом сниться мені рідна хата,
Коло хати золоті лани.
Тужні пісні чую з України
Про мамину вишню і мої ясени.

Хоч неправда панує над світом,
То для неї вже гряде кінець.
Зрозуміла тут я на чужині,
Що від золота сильніший терновий вінець. (ост 2 рядки – 2)