Вже сонце низенько,
Вже вечір близенько.
Спішу я до тебе,
Ти ж моє серденько.
Спішу я до тебе,
Ти ж моє серденько.

Спішу я до тебе,
Ще й до твеї хати.
Як ти мене впустиш,
Щоб не чула мати?
Як ти мене впустиш,
Щоб не чула мати?

Ой, як упускала,
За ручку стискала.
Ой, як випускала,
Плакала-ридала.
Ой, як випускала,
Правдоньки питала:

– Чи ти мене любиш,
Ой, чи ти смієшся?..
До другої ходиш,
Та й не признаєшся.
До другої ходиш,
Та й не признаєшся.

– А я тебе люблю,
Ще й любити буду.
Тільки признаюся,
Що брати не буду.
Тільки признаюся,
Що брати не буду.

Ой, Боже ж мій, Боже,
Що ж я наробила?
А він жінку має,
А я полюбила.
А він жінку має,
А я полюбила.

А він жінку має,
Ще й діточок двоє,
Ще й діточок двоє,
Чорняві обоє.
Ще й діточок двоє,
Чорняві обоє.