Ці твої друзі – вони чіпляються на тебе.
Світ ілюзій – і ти потрапив вже на небо.
Так красиво вони малюють тобі крила.
Від дарунків таких відмовитись несила.
Віддзеркалюють очі їх тебе –
Не намагайся дістатись до днища.
Під прямим промінням тануть
Їх потворні воскові обличчя.
Білим снігом вони блищать навколо тебе.
Твоє серце вони дістануть з-поміж ребер.
Твої крила, як листя восени, опадають.
Небо вкрила залізна хмара – тебе залишають.