– Брешеш у очі, і не боїшся,
Ні Бога, ні чорта, ні сусідського пса.
А я забуваю, невже так буває?
– Не вірю, не знаю, то був не я.
Я був у хаті, на перині, в халаті,
В очі посмішка дружня, дівка ще не замужня.
– А я був в стодолі, я ховався від долі,
Така моя днина, душа – порожнина.

Це пустоти, доти,
Доки, вроки,
Тягнуть за край...

– Чую дух вражий сину, знаю цілишся в спину,
І Десну на прокльони, перейшли батальони,
І ти був із ними, став таким разом з ними.
– Час такий швидкоплинний, пробач, я – не винний.

Це пустоти, доти,
Доки, вроки,
Тягнуть за край...