Соромно, братчику, глянути у віченьки,
Від рідної матері відмовитись словом,
Відмахнутись рукою від хліба та солі
Соромно, братчику...

Де тебе носить, якими вітрами
В якому такому Чікаго?
На тім краю світу завжди було інакше,
А в нас Боже літо, день народження, сонце...

А в нас Боже літо, дівчата дуріють,
Над містом панує дух загального свята,
П’єм в затінку пиво, а ввечері підем
Від Кривого з Кривим до Кривого.

До Бурштина ніщо не ходить...

А як там в Чікаго?
Гуцулів менше, ніж негрів,
Коломийки не грають, один тільки джа-джа-джаз,
Дивлюсь television, надійшли наших books
А то читаю newspaper, go на basketball

А в нас Боже літо, козацькі забави,
І знову "Карпати" програли в футбол,
Та ми не сумуєм, і ввечері підем
Від Кривого з Кривим до Кривого.

До Бурштина ніщо не ходить.

Бурштин – це місто в Івано-Франківській області. Воно відоме історії з 1554 року.
За різноманітними статистичними даними засобів масової інформації у цьому місті, на жаль, проживає дуже багато наркоманів. На сучасному етапі розвитку в місті є: три загальноосвітні школи, одна музична, одна спортивна, є будинок культури, є стадіон, є свій власний футбольний клуб "Енергетик".

Той край світу – це там, де завжди було інакше.
Чікаго – це місто, в якому живуть люди-негри.
Баскетбол – це гра, в яку грають люди-негри,
І джаз, джаз, джаз – це музика, яку слухають люди-негри,
І тому вони ніколи не дізнаються що..?

До Бурштина ніщо не ходить!