Ч.1 Секунда самоти

Хвилею зітхає море хиже,
ковтає подих цей тиша,
і час зупиняє
і на нас чекає –
секунда найцінніша –
Секунда самоти.

Небо споглядає наше полум’я,
лягає хвиля спати – знаю я:
все завмирає,
і на нас чекає –
секунда, що єднає –
Секунда самоти.

Ч.2 Застигла хвилина

Застигла хвилина;
степ. Сніг запорошив світ.
Біла рівнина, слід зник,
що вів за небозвід.

За обрієм брами в літо,
у розмальований схід;
м’якими крилами вітер
хилитає хвилини нам вслід.

Ч. 3 Година промайнула

Година промайнула;
за сутінками – ніч
вітрила обернула
історії навстріч.

Нічні вітрила чорні
вертають нас на схід
додати фарб мінорних
в ранковий краєвид.

Година пролетіла;
і в’язень східних гір
одяг на себе крила
і сонце – набакир.

На захід крила білі
несуть нас навзнаки
зафарбувати хвилі
вечірньої ріки.