У очах мимовільна істерика.
Точка власної думки загублена й,
Розтинаючи кволі матерії,
Виглядає як зла і насуплена.

Хто з нас винен в нестримності якостей,
Тих людських, що дані нам природою –
Та у втраченім розумом спокої
Я не можу відмовити.

Приспів:
Хея, не я, це все не я (2)

Божевілля нікуди не дінеться,
Навіть важко знайти в "ХХІ"-му
Адекватні і досить довершені
Ідеали, бажання і звершення.

Ви не вірили в чесність та відданість –
Тож тепер вірте в те, що ви хочете.
Обирайте в думках, що пророчити.
І відтворюйте в точності.

Приспів

Хто з нас винен в нестримності якостей,
Тих людських, що дані нам природою –
Та у втраченім розумом спокої
Бачу право відмовити.

Приспів