Світло лишає моє тіло піснями,
Вібраціями з тиші глибоких морів.
І пам’ять крутить знову
Змонтовані кадри з минулих життів.

Боляче жити оголеним душам –
Картини навколо без напівтонів.
Тут тіні купують людей
І продають їх у світ кольорів, де
Вогонь, вода, земля і повітря.

Життя фотокартками швидко минає,
Залишивши слід кольорами весни.
Що мало початок, скінчиться.
Хочеться спати і бачити сни.

Вітер так жадібно в себе вливаю,
І присмак пластмаси вбиває весь біль.
Я хочу щоб все розпочате скінчилось,
Так буде завжди – з усіма і ні з ким.

Здається, весь світ у руках ми тримали,
Здається, жили кольорами весни,
Тепер живемо чорно-білими снами...
Я мав увесь світ... і втратив тебе...