Його ім’я, тобі знайоме, він Мольфар,
Руками хмари, руками хмари розганяв.
Він свою доньку, він свою доньку не віддав,
ЇЇ всі грали, але не знав про це Мольфар.

Коваль підкову, коваль підкову не скував,
Служитель церкви – він свою паству не зібрав.
І кожен з вас би перед нею не встояв.

Ні молодого, а ні старого вже нема,
Хто вмер від грому, а хто від гострого ножа,
Мольфар сміється, Мольфар танцює на гробах.

І всі, хто хтивий, був донці милий,
Вони вмирали на руках.
Тим, хто кохались, в гріху купались,
Він втілював найбільший страх.
Бо править у лісах!
Танцює на гробах!