Я – танцівниця вокзальних колій,
Холодних станцій далеких міст,
Мені не спиться, як вітру в полі,
А вітер в полі танцює твіст.
Маленькі краплі сумних історій
На світлих вікнах виходять нам,
Най не шукають, як вітру в полі,
А вітру в полі ніде нема, ніде нема!

Приспів:
А вагонні колеса вистукують час,
Я хотіла змінитись не два і не раз!
Я хотіла у теплому домі вночі
До нового життя підібрати ключі,
Я намріяла теплий і сонячний дім,
Але в серці гуркоче біда наче грім.

Я – танцівниця вокзальних колій,
У колі світла забута тінь,
Хтось мені заздрить, що я на волі,
Хтось зневажає мене за лінь.
Тоненькі пальці і димом диха
Уже не вечір, а тільки я.
А потім поїзд, що рушив стиха,
Змішає з вітром моє ім’я, моє ім’я!

Приспів

А вагонні колеса вистукують час,
Я хотіла змінитись не два і не раз!
А вагонні колеса вистукують час,
Я хотіла змінитись не два і не раз!