Вітер крижаний крильма обійма, серце застига і тіло,
А в очах твоїх – навкруги зима, і земля безжально забіліла.

Не сховаюсь я, бо серця лихі поглядом своїм проймають,
І нема очей, що теплом своїм змерзлого мене відігрівають...

Промені в очах великих – що то за мара?
Серце відповіло стиха: то тепло добра!

У чиїх очах полум’я знайду, відшукаю теплу мрію?
На жаркий вогонь я грудьми впаду
І навіки серце відігрію...