21 грам моєї душі
Невагомість розкладена на обличчя і вулиці
Атоми щастя і як вийде тобі
Забігай якось в гості, поділюся й не зчуєшся
Як розкаюся я у словах ще не сказаних
І як правда моя стане світлом вечірнім
Стали іншими ті, з ким хотів та не склалося
І історія наша все по колу й не вірю я
Що на поверхні спокійніше ніж на дні
Запам’ятай ці дивні і бентежні дні...
Випадкові авто зблиски світла фіксують
Легкий щем відчуття ніби я це не я
Ніби просто мозаїка з музики й років
Ніби ти стала скраю і нема вороття
Й перехрестя столичні кличуть ночами й спокій
Розкладаєш на атоми щастя життя
Стали іншими ті, з ким хотів та не склалось
Все по колу й по колу... і не вірю їм я
Що на поверхні спокійніше ніж на дні
Запам’ятай ці дивні і бентежні дні...
Білі стіни як сканером бачу крізь і немає
Тої легкості й чаю на двох на даху
Зупиняємо перші таксі і тікаємо
Десь подалі від всього й я ніяк не прийму...
Що на поверхні спокійніше ніж на дні
Запам’ятай ці дивні і бентежні дні...