Море, сонце, вітер.
Щастя, радість, квітень.

Нам би позбутися всіх тягарів
Нам би побачити світ без інтриг
Нам би розчинитися в часі
Забути, що значить вчасно
Більше не бігати по колу
Не зазнавати більше втому
Забути розпач і образи
Життя може бути прекрасним

Кожному своє, але всім потрібен дотик
Щирої любові, немов справжній подвиг
Немов чистий подих, немов свято Воскресіння
Кожному своє, але в чомусь ми всі рівні

Ми відчуваємо відразу, коли бачимо лицемірство
Не потрібне нам порожне, потрібне нам із змістом
Так, ми є артисти, але шукаємо справжнє
В цьому наше кредо, це наше багатство

Немов зачаровані, немов у тумані
Маємо вибір чи обираємо самі
Дивні наші справи, дивний цей інстинкт
Де рецепт від хвороби під назвою цей світ

Хапаємось за мить щоразу як востаннє
Влаштовуємо життя неначе це змагання
Мої найкращі побажання, навіщо вам цей біг
Будь просто щасливий, наче ти вже встиг

Чужа думка вас займає і постійно вас турбує
Якщо навколо небезпека, де знайти тобі тут друга
Ти краще витримай напругу, краще не кажи тут зайве
Тут кожен сам за себе, тут поводяться не гарно

І навіть дітям зрозуміло – всім довіряти не можливо
А серце прагне добра, навіть якщо це диво
По телебаченню мило пісні дарують насолоду
Кожному своє, але потрібен інший спосіб

Великий переполох в маленькому світі
Ми скинули титанів, тепер тут квітнуть квіти
Тепер тут ростуть діти і панує спокій
Кожному своє, але мені це до вподоби

І так важливо зрозуміти як досягнути стану
Золотої середини, знайти іншу реальність
Не впадати в крайність, позбутися бруду
Полишити назавжди душею всю отруту

Я дивлюся на зорі, я насолоджуюсь літом
На всіх просторах я є вільним, нестримним