Чекаю ночі, щоб заснути,
Чекаю того забуття,
Щоби не бачити й не чути,
Щоби не плакала душа.
Проміння сонця ще танцює
На позолочених дахах,
Та я не бачу і не чую,
Одне лиш слово на вустах:
Люблю.

Вогнем палають сині очі,
В чеканні вже тремтять уста.
Про це я думати не хочу,
Бо не відчую забуття.
Спросоння обіймаю простір,
Але нічого не знайду.
І знову сон прийде у гості,
Тихенько в нікуди шепчу:
Люблю.

Десь там, де живе моя любов,
Моя думка знов і знов, і не повертає.
Мрій, моє серце повне мрій,
Почуття й земних надій, я тебе кохаю.