Із темноти нічного жаху,
Із поміжзоряного шляху
З безодні проклятих світів
До мене ангел прилетів.

Його тендітні білі крила
Пилюка зоряна покрила
Прозорий одяг потемнів
А на руках – сліди вогнів.

Він мандрував через світи
Щоб накінець мене знайти
Щоб розказати мені все
Він Благу Вість мені несе.

І ненароком, ніби знав
Недавно в сни мої попав
Зі мною довго говорив
І очі він мені відкрив.

Приречений на забуття
Наш світ порине в небуття
Згорить, зітліє, зігниє
А з ним і все, що в ньому є.

Навколо крові ріки і моря
І голос смерті чується здаля
Кричить вона: Дивися – це кінець!
І дала в руки з терену вінець.

Хто світло вбив і вбив любов,
Із рук своїх не змиє кров,
Вже повняться озера сліз,
Твій білий світ летить униз.

Минула ніч, його не стало,
І всі слова його прийняла
Як сталь холодного ножа
Моя спотворена душа.