Несподівано ми – у полоні зими.
Холодно так, що замерзли думки.
Владні кола не спланували зими,
І зі сніжинками падаєм ми.

Приспів:
Мої бутси плавлять лід на землі.
І я, як уперше, забув слово "ні".
Мене ти очима збиваєш із ніг –
І я вже по-справжньому падаю в сніг.

Я навчився не падати з ніг –
Чи вогко, чи слизько, чи душно мені.
Та мусив я здатись, як безліч людей,
Перед чарами ніжних дівочих очей.

Зрозумів, що єдина з мільйонів дівчат
Може змінити ритми мого життя.
А жар мого серця розтопить і лід,
Щоб квітка любові осяяла цей світ.