Як піду я, та як вийду,
Ген на тую полонину,
То побачу рідні села,
Мою милу Верховину!
Можу я підняти гори,
Щоб вони були ще вищі,
Можу літо повернути,
Бойківчанка аби вийшла!

Приспів:
І чи то я так радію,
А чи молодію,
Що трембіта на всі гори
Сама грає,
Грає, грає – не вгаває,
Не вгаває – грає,
Може й бойківчанка
Десь мене чекає?!

Куди гляну – все смереки
Та все зелен-зеленіші,
Всі Карпати мені рідні,
Верховина найрідніша!
Я віддам за неї душу,
Рук не пошкодую,
Аби квітла Верховина –
Нею я не погордую!

Приспів