Містер Прометей, дай небесного вогню,
Притчі Езопа, на жаль, нікуди не ведуть,
Афінська демократія впала, як місто Єрихон,
І триста спартанців потрапили в полон.

Колос на Родосі вже більше не стоїть
І до пірамід цей світ давно вже звик,
Для Одіссея не залишили невідкритих берегів
І Орфей на арфі дограє останній хіт.

В серці Павла теократія, а в Ірода – тиран,
Афродіта була брутальною, а Зевс завжди був п’ян,
По Темзі на гондолах роз’їжджає Посейдон
І десь у Швейцарії загубився легіон.

Цезар не любить Нефертіті, вона повірила в іслам,
Троянський кінь перетворився в святковий карнавал,
Гіппократ обіцянок більше нікому не дає,
Він одружився на Гідрі – вона каже, що все пусте.

Приспів:
Цей світ дивовижний, він повний пригод
І цей час поспішає, і цей час, як пісок,
Ти можеш жити, радіти, а можеш бути в журбі,
Хей, куди поділися всі мрії твої? (весь куплет – 2)

Вірити чи не вірити – ось нове питання,
Еней був парубок моторний і тікав від повстання,
Десь там за обрієм мій казковий край,
Моя Батьківщина, мій новий рай.

Сам бери обирай собі нові пригоди,
Зараз тяжкі часи і нам бракує героїв,
Так багато кордонів, так багато образ,
Нам би взяти і скинути весь цей баласт.

Цивілізація полісів – тимчасовий етап,
Живучи в цій системі ти не будеш багат,
Нам потрібен Спартак, який звільнить рабів
Від цієї хвороби економічних боргів.

Нам би підняти вітрила і в мандри піти
По всім континентам цієї землі,
Досягнути мети, здійснити бажання,
Прожити життя, а не тягти існування.

Приспів (2)