Тихий призвук джаз-гітари у маршрутці до метро
У душі щось достигає, проникає у нутро
Як же важко йти туди, де тебе вже не чекають
І ще важче все ж прийти, хоч тебе вже не сприймають

Знов здається жалюгідним попереднє все життя
Згадуються принагідно приводи для каяття
Так безрадісно навколо, світ холодний та сумний
Я продовжу біг по колу з перспективою труни

Приспів:
Моя меланхолія (2)
Моя територія
Де знов меланхолія

Дихати все важче й важче, зашморг хтось так затягнув
В широко відкриту пащу безнадії зазирну
Знов не можу осягнути вічність у своїх думках
Спину важко розігнути, коли тихо їде дах

Я не йму нікому віри, моє серце – дикобраз
Хоча вірю, що зневіра – не від Бога чи добра
Сумніваюсь, що я автор повісті свого життя
Щоби не принесло завтра – це не буде забуття

Приспів