Та й литіли два ворони з чужої сторони,
Сіли собі на явора на широкім поли.
Сіли собі на явора, явір похилив си,
Ішов лиґінь до дівчини, з низенька вклонив си.
Та шо ж тобі, лиґінику, за цес поклін дати?
Та фусточку китаєчку личенько втирати.