Забреду, де озера нєзбуджені,
Де світання й дерев срібний стан,
І вслухатимусь в тишу, як в музику,
В повнозвучний і мудрий орган.
Забреду в листолет з позолотою,
Захлинуся розмаєм весни,
Буде тиша в мені стоголосою –
І почую оркестр тишини.

Приспів:
Я тебе не забуду ніколи.
Ми удвох, мов п’янкий океан.
Що було поміж мною й тобою,
Вже тепер, як далекий туман!

Забреду, запорошений квітами,
Задзвоню в синю чашу небес,
Обніму лебединими крилами
Все навкруг, де стрічав я тебе.
Забреду я від себе й від гомону,
Хмільну річку у брід перейду,
Полікую себе тиші мовою
І у тишу лицем упаду!

Приспів