Ой Марунє, пане брате, Марунє, Марунє,
Навішила кораликів, як сива зазулє.
Щоб то були коралики, а то жовта глина,
Вона хтіла змудрувати богацкого сина.
Богацкий син не такий, взєв та й придивив сі:
Ой добре то, мамуненько, що-м не воженив сі.