Ой із гори на долину зсуваї си мрака,
Ти зелена зеленьохо, ни люби ми брата.
Ти зелена зеленьохо, ни люби ми любка,
Бодай-їс си розігнила, як у лісі губка.
Бодай-їс си розігнила, на двої розпала,
Бо я собі миленького з маленьку кохала.