Що ти, сину, каже, робиш, що по ночех ходиш?
Скаржєт ми сі молодиці, що їм шкоду робиш.
Буду я та ходити, та шкоду робити,
Було мене, моя мати, в сім літ оженити.
Чи я тобі, мій синочку, того боронила,
Було ти сі оженити, лише-м ті повила.
А як мені, моя мати, дома ночувати,
Прийде нічка темненькая, ні з ким розмовляти.
А як би я, мамунцуню, та й дома ночував,
Ой то би я в Заліщиках черевички взував.