День як день, ніч як ніч.
Ніч як ніч, день як день.

Нарешті, знову ти повертаєшся додому.
Дивлюсь назад, хтось бананами гамує втому,
Хтось щось читає, хтось в метро втикає,
Лиш вона одна біля вікна тебе чекає.

І бачить – ти ходиш поруч тими ж дворами,
Через перехід праворуч, потім біля брами.
Можливо ти зупинишся, поглянеш – третій поверх зліва.
Така дурниця, а вона була б щаслива.

Ні, думаєш, як все дістало, життя замало,
І доля всі надії, сподівання розігнала.
Куди ідеш, що буде далі – питання,
Над якими зараз думати, повір, не варто.

Приспів:
Вона одна, вона одна, сидітиме біля вікна до темна.
Гукатиме тебе й мене, а час мине...
Вона одна, вона одна, є-ее.
Гукатиме тебе й мене, а час мине...

День як день, змінилося все давно.
День у день життя – кольорове кіно.
Ніч як ніч, як сяйво запалених свіч.
День як день, а ніч як ніч.

Вона чекала тільки на тебе, чуєш?
А ти і в вус не дуєш, ти побут свій лаштуєш.
Кохаєш свою машину і маєш стиль.
Отримав все, що хотів, доклав зусиль.

Чому ж тоді сумно – її немає поруч,
Як там: брама, другий будинок, потім праворуч?
Сходами летиш, третій поверх зліва,
Невже відчинить, невже буде щаслива?

Невже досягнув ти бажаної мети?
Все нормально: шампанське, квіти.
Ще хвилину стоїш, дзвоник лунає.
Ну хто там? – нікого немає.

Приспів

День як день, липень, листопад, квітень,
За вікном кожен з нас її мішень.
Ніч як ніч, в темряві вогонь світить.
Ніч як ніч, да, день як день.

Мрії прозорі в долонях, чоловічі забобони,
Довести, що ти найкращий, щурячі перегони.
Сіре місто, зранку тісто, ввечорі погони,
Поїзд далі не їде, звільніть, будь ласка, вагони.

В тому річ, що блакитними очима,
Ніч за плечима, дивиться дівчина.
Знає, що настане день, прийде весна,
Зрозумієш, що чекала вона одна.

Можливо буде день, да, прийде весна,
Ти зрозумієш, що чекала вона одна.
Скоро буде день, ага, прийде весна,
Зрозумієш, що чекала...

Приспів