Пробач мене, прости,
За спалені мости,
Що так мене й не дочекалась ти.
Нічний самотній сад
Засипав листопад,
Тепер дороги не знайду назад.

А в пам’яті моїй,
Як невгамовний біль,
Благальний і прощальний погляд твій.
У мареві безсонь
Так мерехтить вогонь,
Мов світлячок в пітьмі моїх долонь.

Приспів:
В моєму вічному полоні,
Ти – світлячок в моїх долонях.
У відчаю на дні
Він не погасне, ні –
Та на світанку зникне вдалині.

Струмок нічних думок,
Хвилини б’ють в висок,
І десь під склом стікають, як пісок.
А промінь сонця враз
Навік розлучить нас,
Могутній і безжалісний, мов час.

Приспів (2)

Пробач мене, прости,
За спалені мости,
Що так мене й не дочекалась ти...