В дерев’яних млинів
Ті повітряни руки,
То є крила,
Підрізані гострим сталевим ножем.
І прикуті до волі,
До темно-зеленої луки,
Вони прагнуть до неба,
Змиваючи сльози дощем.
Вони журно скрегочуть
І виють у місячні ночі.
Вони крилами б’ють,
Із зерна підіймаючи пил.
В дерев’яних млинів
Ті повітряні крила є руки.
А ще то є хрести
На тілах повітряних могил.