Виконавець: Ґорґішелі
Слова і музика: Ґорґішелі |
Кіно життя спинилось,
І простір як драглі.
Блукає вже годину
По стелі погляд мій.
Німу мою самотність
Розважить лиш павук,
Що сіру павутину
Давно вже сплів для мух.
Давно затих годинник.
Як привид у вікні
Важкий червоний місяць
І тіні у куті.
Свідомість ріже дзенькіт
Розбилось скло надій.
І на тремтливих венах
Спинився погляд мій.
Приспів:
А небом йде весна, весна,
Причина жити в мене лиш одна, одна,
Там є життя, а тут його нема,
В людському морі знову я сама, сама.
А небом йде весна, весна,
Причина жити в мене лиш одна, одна,
Там є життя, а тут його нема,
В людському морі знову я сама.
Весна життям дихнула,
Розквітли всі сади.
Кричать дитячим криком
Закохані коти.
В болоті все по вуха,
Блукаю без мети
У тупиках похмурих.
Скрізь скло очей юрби.
Густу тягучу темінь
Мій дикий крик роздер.
Сховавсь за рогом спритно
Малий міліціонер.
Тримають душу цупко
На цій гидкій землі
Тверді холодні пальці
Байдужих лікарів.
Приспів
Шукають когось очі
По тріщинах стіни.
Мабуть хтось буде завтра,
Та певно вже не ми.
Велика павутина
То все моє життя,
Заплуталась вже зовсім,
Чекаю павука.
Себе шукати в людях
Затія то дурна,
Плювати б в кожну пику,
І в твою зокрема.
Життя не має змісту,
Та виходу нема,
Мені сказали жити,
А як вгадай сама.
Приспів