Прокинься! – Я благаю,
Молю тебе: "Вставай!"
Ти очі ніби відкриваєш,
Та подиху в тобі нема.
Ти хочеш відчувати знов
Все те, що буде і було,
Та на обличчі не сховаєш
Те, що сьогодні помираєш!
Помираєш!

Прокинься! – Я благаю,
Вставай! – Молю тебе.
Ти правди не питала,
Сховав її, пробач мене.
В тобі не бачу я тепла,
Холодне серце і душа.
Настав той час,
Де я не в змозі змінити щось,
Смерть на порозі!

Квіти розцвітають, люди залишають,
Ніхто не згадає всі ночі і дні,
Квіти розцвітають, люди залишають,
Ніхто не згадає всі ночі і дні твої... (весь куплет – 2)