Коси по вітру вона розпустила,
Тихо пішла до води
Боса й роздіта по снігу ходила
Снігом вкривало сліди

Ти бачиш, я вчуся,
Мучуся я
Може, я дійсно просила побути сама,
Але ж я твоя

Очі з тих пір не змінились у неї,
Весни не дали нових
Тугу її розуміють лілеї,
Бачили втрати живих

Падає, падає
Сніг, що не випав торік
Боже, дозволь і мені почути твій сміх,
Поглянь у мій бік (2)

Ти бачиш, я вчуся,
Мучуся я
Може, я дійсно просила побути сама,
Але ж я твоя (2)