Удар по струнах, мій любий скальде,
Співай про вічність на тому боці, –
Сьогодні лезо пройшло між пальців
У мого янгола-охоронця.

Хрест не вберіг мене в цім двобої,
Долоня схибила в свому русі, –
Тепер сурма стугонить у скронях,
А сонце вже не на мому прузі.

Тож грай гучніше, мій скальде-друже,
Хай спів заглушить суремний голос.
Метал сьогодні мене подужав,
Сьогодні ліг мій убогий колос.

Нехай летять голуби у небо,
Нехай несуть сю останню пісню
Тій, що у гості чекає Феба,
Тій, що даремно чекає вісті.