Якщо тебе не помічають,
В буденних справах днів тяжких,
Та інтерес увесь втрачають,
І всі біжать до снів чужих...
Ти починаєш бачить правду,
Кричати голосно собі,
І знаєш, що самому варто
Сказати все одній тобі...

Але ти зараз непомітний,
А у душі вирує біль,
До всіх, колись, ти був привітний,
Але ж надворі заметіль!
І ти ідеш собі до когось,
Ніхто не чує серця крик,
Ніхто не знає як це сталось,
Але чомусь кудись ти зник!

Коли зникає тінь твоя,
Ніхто тебе не помічає,
Затопчуть власне слово "я",
Чомусь душа твоя страждає...
І розумієш знову ти,
Всю силу, що нас всіх тримає,
І знову хочеш перейти,
Туди, де світ весь час гуляє!