Виконавець: Т. Василько
Слова: Т. Василько | Музика: Євген Заставний |
Безпристрасний постріл продірявлює тишу,
Зграя диких качок відлітає в туман,
На тополі листок на осінні мотиви
Переспівує наспіх мисливський романс.
Приспів:
Я рушницю візьму, по стежині піду,
Де околи ясні, світанкові вогні;
Де у росах трава, я піду навмання,
Бо один раз живу, та життя я люблю – щодня!
По росі, по траві я піду навмання,
Бо життя я люблю, наче вперше, щодня!
На поклик синиці прокидається сонце,
Вибігає із яру козуля струнка,
І розмашисто гордо веде старий олень
Спрагле стадо своє до прудкого струмка.
Приспів
Навіяне в осінь павутинесте літо
Вимальовує вміло всіх барв півтони,
Ненаврочена пісня лунає з-за лісу
І торкається серця живої струни.
Приспів