Торкнеться-но лікоть рушниці –
Спокійно стає на душі,
І радує посвист синиці
В праотчій живій глушині.
Куди приведе ця стежина,
Протоптана звіром вночі? –
Погойдує гроном калина,
Белькочуть у дуплах сичі.

Приспів:
Не згубити – знайти,
Що на душу лягло,
Легким подихом вітру
Куди занесло.
Не згубити – знайти
Для душі скарб земний,
Щоб по осені йти,
Щоб іти до весни.

За звором долина, в ній потік:
Для дикого звіра там рай,
Відвагою сповнений олень
Суперника кличе на рать.
Осиці наспівує вітер
Окрилену пісню мою,
І сам я частинкою світу,
Де вічність панує, стаю.

Приспів