1
Холодними дощами зустрічає нас осінь,
І мокрими обіймами тримає вона.
Що серце так хвилює, непокоїть і досі,
Чого душа шукає, – знає осінь одна.

Ой доле ти моя в яку ти далеч крокуєш?
Яким шляхом ти підеш, що з собою візьмеш?
Як боляче мені, що ти мене не почуєш,
Як радісно мені, що від тебе не втечеш.

2
Осінній дощ сумує, залишає калюжі,
Розтоплює мій подив і розчинює страх.
Я знаю, те, що маю бути сильним і дужим,
Та інколи так хочеться сховатись під дах.

Я осінь не люблю, але так часто сумую,
Замислююсь, вдивляюсь у захмарену даль.
Ніхто то не побачить і ніхто не почує,
Та серце, як ніколи, роздирає печаль.