Ох тепера мене у недолі моїй
Не один добрий друг потішає.
Не годиться журитись в пригоді такій,
Адже іншим ще гірше буває!

Та які ті слова і даремні, й нудні,
Хоч порадники щирі й охочі.
Якби знали ті люди, які то сумні
Дні без сонця, без місяця ночі!

Приспів:
Дні без сонця, без місяця ночі,
Але ж іншим ще гірше бува!
Непомірними чашами горе,
Але ж іншим ще гірше бува!
Дні без сонця, без місяця ночі!
Дні без сонця...

Та ще гірше, ніж болі й неволя тісна,
Ся єдиная думка вбиває.
Ця розвага людська і ганебна, й страшна:
Адже іншим ще гірше буває!
В тім і жаль, що, хоч ми черпати могли
Непомірними чашами горе –
Скільки б ми таких кубків гірких не пили,
Ще зостанеться цілеє море.

Приспів

Скільки б терну на тії вінки не вплели,
Ще зостанеться ціла діброва.
Як ростинам бракує життя в вогкій тьмі,
Так тобі бракувало простора. (весь куплет – 2)

Приспів (2)