Там, де доли – там калина,
А де гори – рута,
Чом же серце тополина
Тополинить смута?

Та я воля, що без краю,
Як і та розлука –
Коли очі серце крають,
То лише розпука!

Задивлюся на калину,
А все бачу руту,
Все до неї в мрії лину,
Мрія сіє смуту.

Гори, гори в барвах цвіту,
Рута пломеніє,
Зігріває все на світі, –
А мене не гріє.

Там, де доли – там калина,
А де гори – рута,
Чом же серце тополина
Тополинить смута?