Де сизі мочари, зелені ліси,
Калини у пору святковий наряд,
Із ласки Господньої, наче з роси,
Село-вишиванка вплелося в смарагд.

Незнанів, мов легіт весняний,
Село наше рідне Незнанів,
Садами, людьми і піснями
Усім у краю нашім знане. –
Село наше рідне Незнанів!

Во славу Всевишньому – церква свята,
На шану героям – високий курган,
І плине в щоденних турботах життя,
І родить щедротно засіяний лан.

Щороку лелеки приносять тепло,
Міцніє в нас віра, гартується дух,
І жити буде українське село,
Допоки нестримно несе води Буг!