Гологір зелена світа,
У житах волошок цвіт,
Тільки явір серед літа
Весь у золоті стоїть.

Тут прощались батько з сином –
Два повстанці в цій порі,
І цвіли волошки синьо
Рано-вранці, на зорі.

Двох доріг в бійців не було –
Тільки смерть чужа й своя...
Засвистіли в долах кулі,
Вмовкла пісня солов’я...

На останньому патроні
Згасло двох сердець биття;
Впав листок із зелен-крони
Й полетів у небуття.

Батько й син лежать у полі,
Синій цвіт навкруг зів’яв,
І на явір смутком долі
Жовтень золотом упав.

І відтоді в Гологорах,
Як журба минулих літ,
Серед долів в зелен-горах
Явір в золоті стоїть.