Запряжу я мрію в небо,
А надію – в білий світ,
Де гірчить гірка нетреба,
Зашумить зелена віть.

Де всміхнулись мені очі,
Там черешня розцвіте,
Ночі мої парубочі
Хтось у коси заплете.

Ой, ти, світе, ой, гульвісо,
Ти і я – ти не один,
Не трухляв ми в очі бісер,
Ти – мій батько, я – твій син!

І буде в нас сад веселий
Повен яблук і пісень,
А над садом сто веселок
І весела карусель.

Як заплещете в долоні,
То скажу я вам усім:
Добрий ґазда – добрі коні,
Запряже він їх хоч в грім!

А я – добрий ґазда!