А я тебе давно уже забув.
А я тебе давно уже забув.
Чому ж тепер ти знову прилітаєш
В літаках пребілих снів
На засмучені аеродроми моїх очей.

Чому ти знову
Повідаєш історію про дим,
Який вертається до свого вогнища
Начебто знову хоче стати полум’ям.

А я тебе давно уже забув.
А я тебе давно уже забув.
Я прокидаюсь опівночі
Щоб засвітити свічку забуття,
Траву із ночі зву, до свічки тої кажу:

Траво-травице будь зеленою,
Най буде все як є...
Траво-травице будь зеленою,
Най буде все як є...

Зорю померлу зву із ночі темної, кажу:
Не треба, зоре, не спалахуй,
Най буде все як є.
Не треба, зоре, не спалахуй,
Най буде все як є.

А той літак вже невмолимо близько,
І ти усміхнена вже сходиш трапом
Щоб загасити свічку,
Щоб загасити свічку.

А я тебе давно уже забув...