Можна вже певен час
Видимістю себе од смерті рятувати
Так мертве сонце дивиться у зелену воду
І слухає шелест її як свій. (2)

Але все що видиме мертве
І чим видиміше тим мертвіше,
То що ж робити тоді як стане
Євою оманливість всіх свічад. (2)

Ще можна вдати із себе заблуканого
Розкласти багаття споминів
І при ньому про все що довкола
Гадати як про заблукане. (3)

Але вогонь прийде до диму, як додому,
Попіл до землі прийде як додому,
Смерть до тебе як додому прийде,
Смерть до тебе як додому прийде. (весь куплет – 2)

А ще можна до тих пятнадцяти жінок,
Котрі щовечора прогулюються берегом,
Довго довго кричати мамо,
Але кожна з них про іншу думає,
Жодна з них не озирнеться. (2)