А ліс – як вишитий рушник
На полотні моєї долі,
Немов стожарів збляклий лик
В обіймах щедрої сваволі.

Тут є усе: і дзвін сосни,
І сміх тремтливої осини,
Весільний спів горобини,
І плач червоної калини.

Тут ще квітує дивоцвіт
І пахне росами із ночі,
Ще ллється пісня на весь світ
І пломеніють щастям очі.

Тут ще весна не відцвіла,
А вже згубилось тепле літо,
Вже спить русалка лісова,
Блакитним маревом зігріта.

З гордовини злітає лист,
Багряний лист... І плід янтарний
Совиним оком – на весь ліс! –
Пророчить день мені останній...