Похмурий ранок зустрічаю з журбою,
На відстані малій, але не в змозі пройти,
Та без надій сподіваюсь, бачу образ і каюсь,
У поволоці тануть думки.
Ще чую кроки, чую голос що пестив,
Радів, всміхався, плакав, чарував, полонив.
І ось тоді мені здається, що винний знайдеться.
Та ні я сам її загубив.

Мені примріялось, що я на порозі
Великого будинку, де багато дверей.
За кожними дверима ти з сумними очима,
Але немає в мене ключів.
І я у розпачі б’юсь з цією препоной,
Кричу та вимагаю бо звільнити хочу,
Любов що в мене вкрали, та назад не віддали.
Ніколи долі це не прощу.

Похмурий ранок зустрічаю з журбою,
На відстані малій, але не в змозі пройти,
Та без надій сподіваюсь, бачу образ і каюсь,
У поволоці тануть думки.